Я не вірю в можливість нормально заробляти в Україні. Що робити?

Я не вірю в можливість нормально заробляти в Україні. Що робити?

Що трапилось? Не дивлячись на підвищення мінімальної зарплати до 3200 грн, прожити на такий “мінімум” - неможливо. Автор цієї статті проводив експеримент: виявилось, що навіть дуже бережливе ставлення до кожної гривні і постійні самообмеження ну ніяк не дають змоги прожити на мінімальну зарплату. Цієї суми вистачає максимум на тиждень.

І що ми маємо? Згідно з даними за 2018 рік, 105 тисяч закарпатців (а це ледь не все населення Ужгорода) шукають кращої долі по той бік українського кордону.

При цьому, ціни на комунальні послуги, базові продукти і предмети першої необхідності не стоять на місці.

В сухому залишку отримуємо наступне: закарпатська молодь не може дозволити жити і працювати в рідній країні. Якісна освіта, власна сім’я, комфортне житло, стильний одяг - все це недосяжна розкіш для пересічного закарпатця.

Звичайно, комусь пощастило мати батьків, які вчасно відкрили для себе золоту жилу контрабанди або продажу карпатського лісу, але такі префереції є далеко не у всіх.

Маємо наступне: закарпатський студент витратив 5 років на опанування професії, котра не принесе йому ні копійки - нечислені вакансії вже зайняті чиїмись “цімборами, братами, сватами…”. І наш випускник йде працювати офіціантом або робочим на завод, отримує копійки, продовжує жити з батьками і поступово втрачає бодай якусь надію.

Що робити?

Варіантів у закарпатської молоді небагато: деяким пощастило зачепитись в одній з численних IT-компаній з іноземним інвестуванням, іншим же доводиться “батрачити” на місцевий бізнес, котрий пропонує лише копійочні зарплати, вбиті амбіції і постійний стрес. Все більше молоді впадає у відчай і йде в кримінал - новини про кражі, пограбування, допомогу нелегалам з’являються в ЗМІ лякаюче часто.

Але найбільш реалістичний сценарій гідного заробітку — пошук роботи за кордоном. У всякому разі, там хоча б тебе вважають людиною і не ігнорують той факт, що заробляти має не лише власник бізнеса, а й його робітники. До Закарпаття це тенденція поки не спішить.

Де шукати?

Послуги міжнародного рекрутинга — розповсюджений бізнес серед закарпатців. Варто подивитись кількість і активність профільних спільнот в соцмережах: активніше пропонують лише манікюр і автомобілі на єврономерах.

Очевидно, що там де є прибуткова ніша, там є і шахрайство. На жаль, наживатись на чужих проблемах — це наш національний спорт.

Так, наш потенційний заробітчанин натрапляє на тисячі пропозицій в соцмережах — виглядає все ну дуже привабливо. І заробітчанин починає свій шлях до гідного заробітку — починає звертатись до авторів постів зі звабливою сумою в пункті “З/П”. Спочатку йому просто не відповідають, потім відповідає неграмотний менеджер, котрий не може навіть нормально пояснити, в чому саме буде полягати майбутня робота.

Але, о щастя, нашому заробітчанину написав ввічливий менеджер, запросив до офісу, взяв 150 євро за свої послуги, відправив на майбутнє місце роботи, а далі… А далі — як хочеш. Як правило, це закінчується конфліктами з владою, боргами по зарплаті, а то й справжнім рабством.

Є й більш оптимістичний сценарій: агенція пропонує проживання, харчування, проїзд, але не нагадує, що заробітчанин має платити цілу купу податків і зборів, має бути застрахований, має дати комісію агенції, і, таким чином, за кілька місяців пекельної роботи по 12 годин на день, заробітчанин отримує у кращому разі половину від обіцяної суми.

Як зробити все правильно?

Єдиний дієвий варіант — підійти відповідально до вибору агенції з працевлаштування. Що значить “відповідально”? По-перше, не вестись на яскраві заклики і фантастичні зарплати. Давайте будемо реалістами - якби підприємство могло платити багато, воно б працювало з внутрішнім кадровим ресурсом, бо це набагато простіше.

Як правило, надійні агенції вказують реальний рівень заробітної плати (наприклад, для Словаччини - це 600-800 євро на місяць). Чому так мало? Бо надійні агенції, як правило, турбуються ще й про житло для працівників.

Ще одна ознака надійної агенції — надання максимально повної інформації про майбутнє місце роботи - наприклад, ужгородська агенція з працевлаштування Workservis повністю знайомить кандидатів з місцем роботи, з посадовими обов’язками, з їхнім майбутнім об’єктовим менеджером — таким чином, людина знає, що її не відправляють напризволяще.

Другий важливий момент — соціальна захищеність кандидата: Workservis дбає про отримання заробітчанином таких самих прав, як у європейського громадянина: оплачувані лікарняні і відпустки, повна легалізація в країні проживання, надання ВНЖ та інші переваги, які має офіційно працевлаштований робітник.

І ще дуже важливий фактор, на котрий треба звернути увагу — турбота про кандидата. Більшість агенцій працюють по принципу конвейера — передали кандидата працедавцю і забули про нього. Workservis надає кожному робітнику об’єктового менеджера, котрий допоможе з вирішенням будь-яких питань і владнає будь-яку конфліктну ситуацію. Крім того, Workservis пропонує передачу грошей родичам в Україні.

І найважливіший фактор, на котрий треба звертати увагу при виборі агенції — це вартість послуг. В той час, як більшість закарпатських агенцій бере в середньому 100-150 євро за вакансію, Workservis пропонує свої вакансії безкоштовно.

Ще один момент, на котрому варто поставити акцент — це “відкритість” агенції. Наприклад, компанія Workservis має не тільки офіс і вебсайт, але й достатньо активно сторінку на Фейсбуці - там можна не тільки отримати відповідь на будь-яке питання за лічені хвилини, але й поспілкуватись з тими, хто вже користувався послугами агенції.

Заробляйте з розумом

Сподіваємось, що ця стаття допоможе закарпатцям знайти дійсно чесну і надійну агенцію з працевлаштування. Щоб робота за кордоном не перетворила ваше життя на кафкіанський абсурд, скористайтесь нашими порадами, адже саме від відповідального вибору агенції залежать подальші місяці вашого життя.